|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
XIX ст. і лише в 1886 p. електромагнітні хвилі були вперше експериментально добуті і вивчені німецьким фізиком Г. Г е р ц е м. За допомогою тонких експериментів Герц виявив і дослідив відбивання, заломлення, інтерференцію, дифракцію і поляризацію електромагнітних хвиль. Він довів, що у всіх випадках електромагнітні хвилі поводяться як видиме випромінювання, закономірності якого на той час були добре вивчені. Дуже важливим результатом дослідів Герца було визначення швидкості поширення електромагнітних хвиль, яка виявилася рівною швидкості світла. Це було ще одним підтвердженням теорії Максвелла.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
§ 42 — УТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ХВИЛЬ
Джерелом електромагнітних хвиль може бути будь-який електричний коливальний контур або провідник, в якому проходить змінний електричний струм, оскільки для збудження електромагнітних хвиль необхідно створити у просторі змінне електричне або відповідно змінне магнітне поле. Проте випромінююча здатність джерела визначається його формою, розмірами і частотою коливань. Наприклад, провідники, якими проходить промисловий змінний струм (частота 50 Гц), теж випромінюють електромагнітні хвилі. Та виявити ці хвилі надзвичайно складно, оскільки їх інтенсивність мізерна. Виявити електромагнітні хвилі можна лише тоді, коли вони мають велику амплітуду коливань напруженості електричного й індукції магнітного полів.
Напруженість електричного поля, яке виникає під час зміни магнітного поля, як і індукція магнітного поля, яке виникає під час зміни електричного поля, тим більша, чим швидше відбувається зміна магнітного поля в першому випадку і електричного — в другому. Отже, необхідною умовою утворення інтенсивних електромагнітних хвиль є висока частота електромагнітних коливань у провіднику (порядку десятків тисяч і мільйонів герц). Коливання такої частоти, як відомо, можна дістати в коливальному контурі за допомогою генератора незатухаючих коливань. Однак звичайний коливальний контур з котушки індуктивності й
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|