|
|
ділянка шнура пов'язана з сусідніми, то їм також передається сила, яка діє вгору, і вони починають рухатися вгору. Одна за одною послідовні ділянки шнура піднімаються вгору, і вздовж шнура рухається назовні «горб» хвилі. Тим часом рука, яка тримає кінець шнура, опускається у початкове положення вниз, і ділянки шнура, що досягли верхньої точки руху, в тій самій послідовності повертаються назад. Таким чином, джерелом поширення хвильового імпульсу є збудження, а його поширення1 зумовлене силами взаємодії між сусідніми ділянками шнура.
Аналогічно створюються й поширюються хвилі на воді. На малюнку 58 коливання кінця шнура створюються рукою. Хвилі на воді можна збудити будь-яким коливним предметом, поміщеним на поверхню води, в тому числі й рукою. Джерелом коливань може бути й сама вода, збуджена вітром або кинутим в неї предметом (камінцем, палицею, м'ячем). Вібруючий камертон і «шкіра» барабана збуджують звукові хвилі у повітрі; як ми переконаємося пізніше, коливання електричних зарядів породжує світлові хвилі. І взагалі, майже кожен предмет під час свого коливання породжує хвилі. Якщо джерело рухається синусоїдально, здійснюючи гармонічні коливання, то й хвиля, у випадку пружного середовища, матиме форму синусоїди як у просторі, так і в часі. Інакше кажучи, якщо зробити миттєву фотографію хвильового руху в деякий момент часу, хвиля матиме вигляд графіка функції синус чи косинус. Якщо ж розглядати рух середовища в деякому одному місці протягом тривалого часу (наприклад, спостерігати коливання поверхні води між дво-
|
|
