|
|
під дією високочастотних електромагнітних коливань. Когерер мав вигляд скляної трубки з металевими ошурками, в обидва кінці якої вставлені електроди так, що вони торкаються ошурок. У звичайних умовах електричний опір між окремими ошурками порівняно великий, тому і весь когерер має великий опір. Когерер вмикається в коло батареї Б через обмотку електромагніта Е1. Падаюча електромагнітна хвиля, створюючи в когерері змінний струм високої частоти, викликає пролітання між ошурками дрібненьких іскорок, які зварюють ошурки між собою. При цьому опір когерера різко зменшується і він замикає коло батареї Б, яка живить струмом електромагніт Цей електромагніт притягує стальну пластинку П1 і замикає коло другого електромагніта Е2. Останній притягує до себе стальну пластинку П2, і з'єднаний з нею молоточок M ударяє по дзвінку Д. Притягнувшись до Е2, пластинка П2 розмикає контакт і відмикає Е2 від батареї. Тоді пружина повертає пластину П2 у вихідне положення, і молоточок M ударяє через гумовий амортизатор по когереру. Когерер струшується і контакти між ошурками руйнуються. Внаслідок цього опір когерера знову стає дуже великим, коло батареї розмикається, і приймач знову готовий до роботи. Згодом у сучасних радіоприймачах когерер замінили електронні лампи і напівпровідникові транзистори, але принцип реле залишився той самий.
Італійський вчений Г. Марконі у 1896 р. подав заяв-
|
|
