|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Мал. 88
|
|
|
|
|
|
|
|
від одного. Для цього досить увімкнути в коло діода таке розгалуження, щоб одна гілка становила великий опір для високочастотних струмів і малий для низькочастотних, а друга, навпаки, малий опір для високочастотних і великий для струмів звукової частоти. Таким розгалуженням є паралельне з'єднання конденсатора й навантаження (телефона) (мал. 88). Струми високої частоти пройдуть переважно через конденсатор, а низької — через телефон. Отже, найпростіший демодулятор складається з діода, телефона і конденсатора. Мембрана телефона коливатиметься так само, як мембрана мікрофона, і ми почуємо звук, виголошений перед мікрофоном. Невеликі пульсації струмів високої частоти помітно не впливають на коливання мембрани і не сприймаються на слух.
|
|
|
|
|
|
|
|
1. Чи можна, перетворивши звукові коливання в електромагнітні, подати їх на антену, і здійснити в такий спосіб передачу по радіо мови чи музики? Чому? 2. У чому полягає принцип радіотелефонного зв'язку? 3. У чому полягає амплітудна модуляція електромагнітних коливань і як її можна здійснити? 4. Чому не можна прийняті електромагнітні коливання після підсилення подати в гучномовець? 5. Як відокремлюють високочастотні коливання від низькочастотних? Намалюйте схему найпростішого демодулятора.
|
|
|
|
|
|
|
|
§ 47 —НАЙПРОСТІШИЙ РАДІОПРИЙМАЧ
Приймачі електромагнітних хвиль досить різноманітні. Найпростіший з них — детекторний приймач (мал. 89), який є, по суті, розглянутим вище демодулятором коливань з увімкнутим до нього паралельно коливальним контуром.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|