|
|
Потреби в широко розгалужених, надійно функціонуючих засобах зв'язку дуже великі і незмінно зростатимуть в міру розвитку народного господарства, автоматизації і механізації виробничих процесів, розквіту духовного життя і культурних запитів населення.
§ 51 —СВІТЛО ЯК ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ХВИЛІ. ШВИДКІСТЬ СВІТЛА
Випромінювання електромагнітних хвиль відбувається під час вимушених коливань електронів у коливальних контурах (антенах). За допомогою електричних коливальних контурів можна дістати електромагнітні хвилі, частота яких досягає 1012 Гц (довжина хвилі кілька міліметрів). Виникає запитання: чи існують електромагнітні хвилі більших частот? Теоретично можуть існувати електромагнітні хвилі, частота яких може змінюватися від нульових до нескінченно великих значень. Детальне вивчення електромагнітних явищ показало, що під час коливань атомів і молекул виникають електромагнітні хвилі, частота яких значно перевищує частоту хвиль, які одержують за допомогою коливальних контурів. Ці хвилі дістали назву світлових хвиль. З погляду фізики, світлові хвилі — це електромагнітні хвилі, до яких, крім видимого (неозброєним оком), належать також інфрачервоне і ультрафіолетове проміння (частоти коливань від 1012 до З • 1016 Гц і довжини хвиль від 0,3 мм до 10 2 мкм). Видиме проміння має частоти від 4 • 10й Гц до 7,7 • 10й Гц (довжина хвиль від 0,4 до 0,77 мкм).
Світлові хвилі мають усі властивості електромагнітних хвиль, у тому числі з певною швидкістю переносять енергію. Питання про швидкість поширення світла — одне з найбільш важливих, принципових питань всієї фізики. З'ясування того, що швидкість світла є граничною швидкістю поширення будь-яких фізичних збуджень, а також визначення числового значення цієї швидкості дали можливість обґрунтувати електромагнітну природу світла і відіграли важливу роль у створенні теорії відносності.
Швидкість світла можна визначити, вимірявши пройдену світлом за певний час відстань (прямий метод). Перша спроба визначити в такий спосіб швидкість світла належить Г. Галілею (1607 р.). На певній відстані від спостерігача розміщалося плоске дзеркало (мал. 95). Відкриваючи заслінку ліхтаря, спостерігач повинен був за годинником визначити, через який час повернеться світло, відбившись від дзеркала. Проте цим способом не вдалося визначити швидкість світла, оскільки при порівняно невеликій відстані до дзеркала час
|
|