|
|
|
|
|
|
|
|
|
першого джерела хвиль S1 і на відстані d2 від другого джерела Sr Відстань d1—d2 називається геометричною різницею ходу хвиль. Якщо когерентні джерела хвиль коливалися в однакових фазах, то у разі різниці ходу, що дорівнює цілому числу довжин хвиль або парному числу півхвиль, в точку M хвилі надходйтимуть в однакових фазах. При їх додаванні у точці M виникає підсилення коливань. Якщо ж різниця ходу дорівнюватиме непарному числу півхвиль, хвилі від Sj і S2 надійдуть у цю точку в протилежних фазах і в ній коливання ослабнуть.
Таким чином, умовою максимуму коливань у даній точці є рівність різниці ходу двох хвиль, що збуджують коливання в цій точці, цілому числу довжин хвиль:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
§ 55 —ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ СВІТЛА
Якщо світло має хвильові властивості, то накладання двох його пучків може не тільки підсилити, а й ослабити світло. Дослід підтверджує це. Однак постає запитання: як створити умови, необхідні для виникнення інтерференції світлових хвиль? Інакше кажучи, яким чином можна одержати когерентні світлові хвилі?
З повсякденного досвіду ми добре знаємо, що вмикання двох джерел світла, наприклад двох лампоЧок в одній кімнаті, викликає підсилення світла у всіх точках простору і інтерференція не спостерігається. Неважко зрозуміти, що будь-які два світних тіла (за винятком лазерів, про які йтиметься пізніше) не можуть бути когерентними джерелами світла. Справді, світло, випромінюване світним тілом (наприклад, волоском електролампи), є сукупністю величезної кількості електромагнітних хвиль, які випромінюються окремими атомами чи молекулами. Умови випромінювання цих частинок дуже швидко і хаотично змінюються, а тому швидко й хаотично змінюється фаза коливань. Такі джерела світла некогерентні.
Для одержання когерентних джерел світла вдаються до штучного прийому: розділяють пучок світла від одного джерела на два чи кілька пучків, які йдуть у різних напрямах, а потім знову зводять і накладають один на одного. Якщо ці
|
|
|
|
|
|
|
|
|