|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Мал. 102
|
|
|
|
|
|
частини однієї хвилі пройдуть різну відстань, то між ними виникне різниця фаз, зумовлена різницею ходу хвиль, і під час накладання хвиль повинні виникнути інтерференційні явища. Це розділення пучка на два можна здійснити різними способами Наприклад, за допомогою біпризми (мал. 102). Біпризма — це дві вузькі призми, складені малими основами.
Поставимо перед біпризмою джерело S монохроматичного випромінювання, тобто випромінювання з однією строго визначеною частотою коливань. Таке випромінювання
можна дістати за допомогою світло-
|
|
|
|
фільтра, який пропускає світло одного кольору, точніше — однієї частоти коливань. На екрані Е виникне інтерференційна картина. Вона є чергуванням світлих і темних смуг із світлою смугою посередині. Світлі смуги інтерференції мають колір світлофільтра, встановленого перед джерелом світла.
Пояснюється виникнення інтерференційної картини так. Усі промені, які падають на верхню призму, після заломлення в ній ідуть так, ніби вони вийшли з точки S, яка є уявним зображенням джерела світла S. Аналогічно промені після заломлення в нижній призмі йдуть так, ніби вони вийшли з точки S2. Таким чином, на всій поверхні екрана відбувається накладання когерентних променів, які ніби йдуть від двох уявних і когерентних джерел світла Sj і S2 (мал. 103).
|
|
|
|
|
|
Мал. 103
|
Умови максимуму (54.1) і мінімуму коливань (54.2) справедливі і
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|