|
розпадався на три частини. Дві частини первинного потоку відхилялися в протилежні боки. Це незаперечно вказувало на те, що ці частини є потоками електрично заряджених частинок протилежного знаку. За напрямом відхилення в магнітному полі можна легко визначити знак заряджених частинок. Виявилося, що потік негативно заряджених частинок відхилявся в магнітному полі значно сильніше, ніж потік позитивно заряджених. Третя частина потоку не відхилялася магнітним полем, що свідчило про відсутність у неї електричного заряду. Позитивно заряджена частина потоку дістала назву альфа-променів, негативно заряджена — бета-променів і нейтральна — гамма-променів.
Подальші дослідження дали змогу з'ясувати фізичну природу альфа-, бета- і гамма-проміння.
Альфа-частинки. Для з'ясування природи альфа-частинок було експериментально визначено заряд частинки і відношення цього заряду до її маси. Вимірювання показали, що заряд частинки позитивний і в два рази перевищує за значенням заряд електрона, тобто q = 2е = 3,2 • 10 19 Кл.
У результаті дослідів з відхилення альфа-частинок у магнітному полі було визначено відношення заряду частинки до
її маси. За цими даними була визначена маса частинки т.
Вона виявилася рівною масі двохзарядного йона Не++, тобто ядра атома Гелію.
Характерною ознакою альфа-частинок є їх енергія. Вона дуже велика — порядку кількох мільйонів електрон-вольт (швидкість порядку 107 м/с). Різні радіоактивні речовини випромінюють альфа-частинки різної енергії, але всі альфа-частинки, випущені даною радіоактивною речовиною, мають цілком певну енергію. Найчастіше радіоактивна речовина випромінює не одну, а кілька груп альфа-частинок, які мають кожна цілком певну початкову енергію.
Пролітаючи крізь речовину, альфа-частинка поступово втрачає енергію, затрачаючи її на йонізацію молекул речовини, і, зрештою, зупиняється. На утворення однієї пари йонів у повітрі затрачається в середньому 35 еВ. Таким чином, альфа-частинка утворює на своєму шляху приблизно 105 пар йонів. Зрозуміло, що чим більша густина речовини, тим менший шлях частинок до зупинки. Так, у повітрі за нормального тиску шлях частинки станЬвить кілька сантиметрів, у твердій речовині — всього кілька десятків мікрон (альфа-ча-
|
|
