|
|
дослідницькою метою, гранично допустима доза рентгенівського або гамма-випромінювання встановлена в 0,05 Гр за рік. Доза загального опромінення людини в 2 Гр веде до променевої хвороби, дози в 6—8 Гр і більше майже завжди смертельні.
Слід підкреслити, що радіаційна небезпека під час роботи з радіоактивними джерелами справді існує і вона надзвичайно підступна, оскільки тяжкі, часто непоправні патологічні зміни в організмі настають під дією випромінювання без щонайменших суб'єктивних ознак, які сигналізують про небезпеку. Ці зміни нагромаджуються, наростають в організмі, і в ряді випадків проявляються лише через дуже великий строк (десятиліття) після фактичного опромінення, коли лікувальне втручання виявляється запізнілим. Тому легковажне ставлення до радіації абсолютно неприпустиме.
Однак це не означає, що з радіоактивними речовинами не можна працювати. Великі успіхи, досягнуті в галузі вивчення властивостей різних видів випромінювання і їх фізіологічного впливу, опрацювання обґрунтованої системи допустимих доз, розвиток методів вимірювання поглинутих доз, організація надійного захисту від випромінювання, постійний медичний контроль осіб, які мають справу з радіоактивними речовинами, гарантують можливість роботи з радіоактивними речовинами без ризику для здоров'я.
У приміщеннях для роботи, пов'язаної з випромінюваннями речовин, встановлюють дозиметри — прилади для вимірювання доз випромінювання в даному місці приміщення. їх часто забезпечують пристроєм, який автоматично подає звуковий або світловий сигнал, якщо доза випромінювання перевищить допустиме значення. Кожна людина під час роботи з радіоактивними речовинами повинна мати при собі контрольні прилади, які показують дозу, одержану протягом робочого дня. Для цієї мети в спеціальні касети вкладають шматочки фотоплівки і заряджену касету кладуть у кишеню. В кінці робочого дня (або тижня) плівки проявляються і за їх почорнінням визначають дозу, одержану робітником. Як кишенькові дозиметри використовують також інтегруючі йонізаційні камери, виготовлені у вигляді авторучок.
Щоб знизити дозу опромінення до прийнятної, навколо джерела радіоактивних випромінювань встановлюють біологічний захист з речовин, які сильно поглинають випромінювання. Найпростішим за своєю ідеєю методом захисту є віддалення джерела випромінювання на достатню відстань. У тих випадках, коли це неможливо, для захисту від випромінювання використовуються перешкоди з погли-
|
|