|
магнітне випромінювання лише з такими частотами Vj, v2, ...Vn, які є в лінійчастому спектрі випромінювання даної речовини. Світло з лінійчастим спектром випромінювання випускається речовиною в газоподібному атомарному стані за невисоких тисків, тобто за умови слабкої взаємодії атомів між собою. За таких умов випускання квантів електромагнітного випромінювання є результатом процесів, які відбуваються всередині окремих атомів.
Після відкриття електрона став очевидним зв'язок явищ випромінювання і поглинання світла з електронами. Справді, світло — це електромагнітні хвилі. Випромінювання електромагнітних хвиль відбувається під час прискореного руху електричних зарядів. Можна припустити, що при співударах атомів електрони, які містяться всередині атомів, можуть набувати надмір енергії і потім випромінювати електромагнітні хвилі, здійснюючи гармонічні коливання всередині атомів. Різним довжинам X хвиль випромінюваного світла відповідають різні частоти коливань електронів всередині атомів. Отже, згідно з теорією будови атома можна розрахувати довжини хвиль у спектрі будь-якого хімічного елемента.
Ще одним доказом складної будови атомів стало відкриття явища радіоактивності — випускання атомами Урану невидимих проникаючих випромінювань. У результаті радіоактивності відбувається перетворення атомів одного хімічного елемента в атоми іншого хімічного елемента. Відкриття явища радіоактивності доводить складність внутрішньої будови атомів, воно спростовувало уявлення про незмінність, неподільність атомів.
§ 76 — ДОСЛІДИ Е. РЕЗЕРФОРДА. ЯДЕРНА МОДЕЛЬ АТОМА
Особливо важливими для з'ясування будови атома були досліди Е. Резерфорда і його співробітників по вивченню проходження альфа-частинок крізь тонкі плівки золота та інших металів. З курсу хімії відомо, що альфа-частинки виникають під час радіоактивного розпаду атомів (детальніше радіоактивний розпад вивчатиметься пізніше). Ці частинки мають позитивний електричний заряд, за абсолютним значенням удвічі більший від заряду електрона. Маса альфа-частинки приблизно в 7350 раз більша за масу електрона. Падаючи на флюоресціюючий екран, кожна альфа-частинка спричиняє спалах, що дає змогу рахувати альфа-частинки і вивчати їх розподіл. У дослідах Резерфорда альфа-частинки з
|
|