|
§ 75 — ДОКАЗИ СКЛАДНОЇ БУДОВИ АТОМА
Під час вивчення попередніх розділів курсу фізики, а також хімії ви не раз чули про складну будову атома, спостерігали досліди, які підтверджують це, пояснювали електричні, магнітні й електромагнітні явища, виходячи з того, що атоми складаються з позитивно зарядженого ядра і електронів, які рухаються навколо нього.
Перші експериментальні результати, з яких можна було зробити висновок про складну будову атома, про наявність всередині нього електричних зарядів, були одержані М. Фарадеєм у 1833 р. під час вивчення законів електролізу. В 1897 р. англійський фізик Дж. Дж. Томсон у результаті дослідів з вивчення електричного розряду в розріджених газах, фотоефекту, термоелектронної емісії встановив, що при співударах атомів у плазмі електричного розряду, під час нагрівання речовини або освітлення її ультрафіолетовим світлом з атома будь-якого хімічного елемента вириваються однакові, негативно заряджені частинки. Ці частинки було названо електронами. У 1909 році американський фізик Р. Міллікен виміряв електричний заряд е окремих електронів. Він справді виявився однаковим у всіх електронів.
Маса електрона приблизно в 2000 раз менша за масу найлегшого з атомів — атома Гідрогену. Відкриття електрона і виявлення електронів у складі атомів будь-якого хімічного елемента було першим доказом складної будови атомів.
Важливу роль у розумінні будови атома відіграв відкритий у 1869 р. російським хіміком Д. І. Менделєєвим періодичний закон: властивості хімічних елементів перебувають у періодичній залежності від заряду їх атомних ядер. Відкриття цього закону поставило перед фізикою питання про причини повторюваності хімічних властивостей елементів, розміщених у порядку зростання атомної маси. Природно було припустити, що збільшення маси атомів хімічних елементів пов'язане зі збільшенням кількості частинок, які входять до їхнього складу. Періодичну повторюваність
|
|
