|
|
ський фізик П. M. Лебедев лише в 1900 p.
У дослідах Лебедева однакові світлові потоки направлялися на два легенькі металеві диски, підвішені на тонкій нитці (мал. 133). Один диск був дзеркальним і відбивав падаюче на нього світло, другий — чорним, який його поглинав. У разі одночасного освітлення двох дисків відбувалось їх повертання навколо вертикальної осі.
За кутом закручування пружної нитки підвісу можна було виміряти момент сил, які викликали цей поворот. Закручування нитки підвісу відбувалося в напрямі, що відповідав більшій силі тиску світла на дзеркальний диск, який відбивав світло.
Одержане вченим значення тиску світла збігалося з тим, яке передбачив Максвелл. Пізніше, після трьох років наполегливої праці, Лебедеву вдалося здійснити ще тонший експеримент: виміряти тиск світла на гази.
Досліди Лебедева можна розглядати як експериментальне доведення того, що фотони мають імпульс. Закон збереження імпульсу — загальний. Він справедливий як для звичайної речовини, так і для фотонів — квантів електромагнітного поля.
Сила світлового тиску в природних умовах не завжди мізерно мала порівняно з іншими силами. В надрах зірок за температури в кілька десятків мільйонів кельвін тиск електромагнітного випромінювання повинен досягати величезних значень і саме цей тиск перешкоджає необмеженому стисканню зірок.
|
|
