|
|
Проникаючи всередину трубки, випромінювання йонізує атоми газу на своєму шляху. Виникаючі вільні електрони і йони, прискорюючись електричним полем між ниткою і стінками, здійснюють дальшу йонізацію, яка веде до пробивання газу,— відбувається електричний розряд, і струм через лічильник різко зростає. Імпульс напруги з резистора Д подається в реєструючий пристрій (звичайно це підсилювач і механічний лічильник). Поки триває розряд, лічильник не може реєструвати влітання в нього інших частинок. Щоб лічильник міг реєструвати нову частинку, необхідно погасити лавинний розряд. Для цього в коло лічильника вмикають резистор з великим опором (порядку 107 - 108 Ом). Під час проходження струму на цьому резисторі виникає великий спад напруги, внаслідок чого різко зменшується напруга між трубкою й ниткою (катодом і анодом), що призводить до припинення розряду. Для зменшення тривалості розряду лічильник заповнюється аргоном з добавкою до нього метану або пари метилового спирту. Позитивні йони на шляху до катода при зіткненні з масивними молекулами метану чи спирту нейтралізуються і вже не можуть вибити э катода електрони, необхідні для підтримання розряду.
Лічильники Гейгера — Мюллера дешеві, винятково прості в експлуатації (великий імпульс), безвідмовні. Тому вони широко використовуються в ядерній фізиці й техніці.
Фотоемульсійний метод. Найбільш дешевим методом реєстрації йонізуючих випромінювань є фотоемульсійний (або метод товстошарових емульсій). Він ґрунтується на тому, що заряджена частинка, рухаючись у фотоемульсії, руйнує молекули броміду аргентуму лише в тих зернах, крізь які вона пройшла. Після проявлення такої пластинки в ній виникають «доріжки» з осілого срібла, добре видимі в мікроскоп. Кожна така доріжка є слідом рухомої частинки. За характером видимого сліду — його довжиною, товщиною тощо можна судити як про властивості частинки, яка залишила слід (її енергію, швидкість, масу, напрям руху), так і про ха-
|
|
