|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
У техніці й повсякденному житті ми на кожному кроці стикаємося з коливальними рухами: коливаються мости під дією потягів і машин, які по них рухаються; коливаються (вібрують) оброблювані на токарних і фрезерних верстатах деталі; вібрує фундамент швидкохідної турбіни в такт з обертами головного вала, погойдуються гілки дерев під дією вітру, коливається атом у кристалічній решітці тощо. Важлива особливість коливальних рухів — їх періодичність, тобто точна або наближена повторюваність руху тіл через рівні інтервали часу. Мінімальний інтервал часу, через який відбувається повторення руху тіла, називають періодом коливань Т. Кількість коливань, здійснених за одиницю часу, називають частотою коливань v. Легко зрозуміти, що
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Пристрої, в яких можуть здійснюватися коливання, називають коливальними системами. Будь-яка коливальна система має положення рівноваги. Нерухома система обов'язково перебуває в такому положенні. Сама по собі система не може вийти з положення рівноваги; для цього необхідний вплив зовнішньої сили.
§ 8 - ВІЛЬНІ ТА ВИМУШЕНІ КОЛИВАННЯ
У коливальній системі, виведеній з положення рівноваги і залишеній саму собі, під дією внутрішніх сил виникають вільні коливання. Коливання тягарця, підвішеного на пружині чи на довгій нитці (мал. 24),— це приклад вільних коливань. Після виведення такої системи з положення рівно-
|
|
|
|
|
|
|
|
|