|
|
|
|
|
|
|
|
|
рушенням закону збереження енергії — одного з найбільш фундаментальних фізичних законів. До речі, саме таке припущення було спочатку висловлене . Н. Б о р о м. Однак це припущення рішуче спростоване подальшим розвитком фізики.
Щоб подолати це несподіване порушення закону збереження енергії, швейцарський фізик В. П а у л і висловив припущення, що одночасно з випромінюванням електрона ядро випускає ще одну частинку, яка й забирає частину енергії. Коли б ця частинка мала електричний заряд або досить велику масу спокою (порядку маси електрона), то під час експериментальних досліджень бета-розпаду вона не залишалася б непоміченою. Звідси випливав висновок, що ця частинка, яка згодом дістала назву нейтрино, не несе електричного заряду і має дуже малу або рівну нулю масу спокою. Через відсутність електричного заряду і мізерну масу нейтрино дуже слабко взаємодіє з речовиною, тобто має величезну проникаючу здатність. Земна куля для нейтрино більш прозора, ніж найкраще скло для видимого світла. Тому довелося затратити багато зусиль, щоб довести експериментально існування нейтрино.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тепер прийнято називати частинку, яка утворюється під час розпаду нейтрона, антинейтрино, що відмічено значком над індексом частинки. Антинейтрино відрізняється від нейтрино рядом властивостей, які виявляються в різному характері взаємодії з іншими частинками.
Під час бета-розпаду ядер енергія, що виділяється, розподіляється в різних пропорціях між народжуваними в момент перетворення електроном і антинейтрино.
Під час розгляду ядерної реакції перетворення нейтрона в протон, електрон і антинейтрино може виникнути запитання, чи не означає ця реакція простого поділу нейтрона на три складові частини. Чи, може, нейтрон є такою ж мікрочастинкою, як і протон, а електрон і антинейтрино є новими частинками, які не існували «всередині» нейтрона і народилися за рахунок, зміни маси у процесі перетворення нейтрона в протон?
|
|
|
|
|
|
|
|
|