|
|
коливання, а разом з ним і дзеркальце, закріплене на його ніжці. Якщо тепер змусити промінь одночасно переміщатися в горизонтальному напрямі обертанням дзеркального барабана, на екрані ми побачимо розгортку в часі коливань камертона, дуже близьку до синусоїди. Звідси можна зробити- висновок, що коливання ніжок камертона дуже близькі до гармонічних.
Звукові коливання, які відбуваються за гармонічним законом, сприймаються людиною як певний музикальний тон (або просто тон).
Сприймаючи музикальні звуки, людина розрізняє їх за висотою. З'ясуємо, з чим пов'язана висота звуку. Візьмемо два камертони і здійснимо розгортку в часі їх коливань (мал. 71). Порівнюючи частоту коливань камертонів з висотою звучання, ми переконаємося, що більш високому звукові відповідає більша частота коливань. Таким чином, висота звуку визначається частотою коливань. Коливання високої частоти сприймаються як звуки високого тону, звуки низької частоти — як звуки низького. Підтягуючи струну гітари, ми збільшуємо частоту її вільних коливань, а отже, робимо звук більш високим. Діапазон звукових коливань, який відповідає зміні частоти коливань у два рази, називають октавою. Наприклад, тон «ля» першої октави відповідає частоті 440 Гц, тон «ля» другої октави — частоті 880 Гц.
Важливою суб'єктивною оцінкою інтенсивності звуку є його гучність. Звернемо увагу в описаному вище досліді (див. мал. 70) на амплітуду коливань камертона. Ударимо по камертону сильніше. Ми почуємо сильніший звук. Амплітуда коливань на екрані зросла. Отже, якщо звук сильніший, більшою буде й амплітуда коливань у звуковій хвилі. Однак слід пам'ятати, що гучність звуку залежить і від його частоти. Може виявитися, що звук більшої інтенсивності однієї частоти сприймається нами як менш гучний, ніж звук малої інтенсивності іншої частоти.
|
|
