|
Мал. 125
верхні пластинки і, якщо вона заряджена негативно, електрони відштовхуються від неї і електроскоп розряджається. Якщо заряд пластинки позитивний, вирвані світлом електрони притягуються до пластинки і знову осідають на ній. Тому заряд електроскопа не змінюється. У разі освітлення незаря-дженої пластинки остання втрачає електрони і заряджається позитивно.
Досліджуючи закономірності фотоефекту, дуже важливо з'ясувати, від чого залежить кількість вирваних з поверхні речовини електронів і їх швидкість. Принципова схема сучасної установки для дослідження фотоефекту показана на малюнку 126. Пучок однорідного світла крізь кварцове віконце спрямовується на досліджувану пластинку К, вміщену в посудину, з якої викачано повітря. Між пластинкою, яка є катодом К, і анодом А створюється електричне поле. Напругу між катодом і анодом можна регулювати за допомогою потенціометра. Електрони, які випускаються катодом під час його опромінення світлом, рухаються під дією електричного поля до анода А і в колі приладу тече фотострум, силу якого можна виміряти гальванометром Г.
Якщо при незмінному світловому потоці, який падає на катод К, поступово підвищувати напругу між К і А, сила фотоструму спочатку зростає, а потім стає сталою, тобто перестає залежати від напруги (мал. 127). Найбільша сила фотоструму, яка виникає при незмінному світловому потоці, називається фотострумом насичення.
Очевидно, фотострум насичення виникає за таких напруг, коли всі електрони, вибиті світлом з катода К, досягають анода А. Отже, фотострум насичення може бути кількісною мірою фотоефекту. Поступово збільшуватимемо
|
|
