|
підкоряються механіці Ньютона. Ці труднощі ще поглибилися з розвитком
М. Фарадеєм теорії електромагнітного поля. Фарадеєм був встановлений взаємозв'язок між електричними і магнітними явищами, а Максвеллом сформульовані рівняння електромагнітного поля, які математично описували цей зв'язок. Фізики наполегливо намагалися звести ці рівняння до рівнянь механіки Ньютона, але всі спроби виявилися марними.
Крім того, з розвитком термодинаміки і статистичної фізики були відкриті якісно нові статистичні закони теплових процесів, які не можна звести до законів динаміки Ньютона. По суті, це була криза механічної картини світу: уявлень про абсолютність законів механіки, про незмінність атомів, про можливість зведення всіх форм руху матерії до механічної.
З розвитком електродинаміки у фізиці поступово утверджується уявлення про світ як про всезагальну систему, побудовану з електрично заряджених частинок, які взаємодіють між собою за допомогою електромагнітного поля. Інакше кажучи, починається побудова єдиної електромагнітної картини світу, всі події в якій керуються законами електромагнітних взаємодій.
Вершини свого розквіту електромагнітна картина світу досягла після створення спеціальної теорії відносності, коли було усвідомлено фундаментальне значення скінченності швидкості поширення електромагнітних взаємодій, створено нове вчення про просторово-часові властивості матерії, встановлені релятивістські рівняння руху тіл, які замінили рівняння Ньютона за великих швидкостей.
Однак дальший розвиток фізики показав обмеженість електромагнітної картини світу. В ній матерія розглядалась як сукупність позитивно і негативно заряджених частинок, які взаємодіють через електромагнітне і гравітаційне поля. Частинки рухаються за механічними законами, а зміни в електромагнітному полі описуються рівняннями Максвелла. Але незабаром з'ясувалася обмеженість цієї картини світу. Вона не могла пояснити стійкості атомів і їх спектральні характеристики, не охоплювала тяжіння (закон всесвітнього тяжіння не можна вивести з теорії електромагнітного поля), не пояснювала хімічного зв'язку атомів у молекулах, явища радіоактивності тощо.
Ряд фундаментальних відкриттів на початку XX ст.— квантованості енергії і енергетичних рівнів електронів в атомах, єдності корпускулярних і хвильових властивостей у мікрочастинок, різноманітності типів елементарних частинок і їх властивостей, взаємодій і перетворень — все це при-
|
|