|
вело до заміни електромагнітної картини якісно новою квантово-польовою картиною світу. Вона ґрунтується на досягненнях квантової механіки, яка в основному пояснила структуру атомів і молекул, природу хімічного зв'язку, фізико-хімічні властивості макроскопічних тіл, описала багато властивостей і законів перетворення елементарних частинок і теорії відносності, розкрила зміни просторово-часових характеристик тіл зі швидкістю їх руху, зв'язок маси й енергії тощо.
Сучасна квантово-польова картина світу, як і будь-яка інша наукова картина, ґрунтується на визнанні матеріальності і єдності світу, загального зв'язку і зумовленості структурних рівнів, на визнанні невичерпності властивостей матерії і необмеженості її пізнання.
Єдність світу полягає в його матеріальності (всі предмети і явища є різними станами і властивостями рухомої матерії), у взаємозв'язку явищ, наявності в матерії універсальних властивостей (атрибутів), в існуванні загальних законів руху матерії.
З погляду сучасної фізики, існують дві основні форми матерії — речовина і поле. Речовина має переривчасту (дискретну) будову, а поле — безперервну. Однак розвиток фізики показав, що поділ матерії на речовину й поле втратив абсолютний смисл. Ми знаємо, що кожному полю відповідають кванти цього поля: електромагнітному полю — фотони, ядерному — мезони тощо. В свою чергу всі частинки речовини мають хвильові властивості. За відповідних умов частинки речовини можуть перетворюватися в кванти відповідних полів і, навпаки, кванти полів можуть перетворюватися в частинки речовини (прикладом може бути відоме утворення електронно-позитронних пар за рахунок фотонів і перетворення пари електрон—позитрон у фотони).
Відображенням матеріальної єдності світу є також і те, що вся різноманітність різних форм руху мікрочастинок і макроскопічних тіл виявляється через чотири основні типи взаємодій: 1) сильну, або ядерну, яка здійснює зв'язок нуклонів у ядрах атомів; 2) електромагнітну, яка зумовлює зв'язок між електрично зарядженими частинками; 3) слабку, або «розпадну», яка зумовлює бета-розпад ядер і перетворення нейтрона в протон; 4) гравітаційну, яка зумовлює тяжіння між всіма матеріальними об'єктами. Ці взаємодії відрізняються радіусом дії і відносною інтенсивністю, тобто енергією, яка передається під час цих процесів.
Сфера прояву різних взаємодій і викликаних ними фізичних явищ визначається радіусом їх дії і пов'язана з тим чи іншим структурним рівнем поділу матерії. На макрофі-зичному рівні не виявляються короткодіючі сильні і слабкі
|
|